Рішення про звільнення з держслужби рідко буває приємною несподіванкою для самого держслужбовця. Тим більше, коли воно спричинене скороченням штату. Що може бути причиною звільнення з держслужби та на що можуть претендувати держслужбовці згідно зі змінами у законодавстві — розглянемо у статті.

Що змінилося в законодавстві про звільнення держслужбовців?

Нещодавно на сайті НАДС опубліковано роз’яснення щодо скорочення строку попередження про наступне звільнення із займаної посади державної служби на підставі пунктів 1, 1¹ частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Так, держслужбовця, якого попереджено про наступне звільнення із займаної посади, може бути звільнено до закінчення строку попередження на підставі пунктів 1, 1¹ статті 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII (далі — Закон № 889-VIII), якщо він сам виявив бажання бути звільненим у визначений ним термін, шляхом подання заяви суб’єкту призначення або керівнику державної служби про скорочення строку попередження про наступне звільнення у довільній письмовій формі.

Частиною четвертою статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі звільнення з держслужби на підставі пунктів 1 та 1¹ частини першої цієї статті держслужбовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Розглянемо детальніше усі можливі варіанти звільнення держслужбовців.

Підстави для припинення держслужби

Відповідно до Закону № 889-VIII державна служба припиняється:

у разі втрати права на держслужбу або його обмеження;
у разі закінчення строку призначення на посаду держслужби;
за ініціативою держслужбовця або за угодою сторін;
за ініціативою суб’єкта призначення;
у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін;
у разі незгоди держслужбовця на проходження держслужби у зв’язку зі зміною її істотних умов;
у разі виходу держслужбовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»;
з підстав, передбачених контрактом про проходження держслужби (у разі укладення).

Зміна керівників або складу державних органів, керівників держслужби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення держслужбовцем держслужби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників.

У разі звільнення з держслужби на підставі пунктів 6 і 7 держслужбовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Вихідна допомога держслужбовцю, який звільняється на підставі пункту 7, виплачується одноразово за його бажанням у разі виходу на пенсію або досягнення 65-річного віку.

У зв’язку з потребами служби держслужбовець за рішенням суб’єкта призначення може бути залишений на держслужбі після досягнення 65-річного віку за його згодою. Рішення про продовження строку перебування на держслужбі приймається суб’єктом призначення щороку, але не більш як до досягнення держслужбовцем 70-річного віку.

Припинення держслужби у разі втрати держслужбовцем права на державну службу або його обмеження

Згідно зі статтею 84 Закону № 889-VIII підставамиприпинення держслужби у разі втрати держслужбовцем права на держслужбу або його обмеження є:

припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України;
встановлення факту наявності у держслужбовця громадянства іноземної держави або набуття держслужбовцем громадянства іноземної держави під час проходження держслужби;
набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення держслужбовця до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо держслужбовця за вчинення умисного кримінального правопорушення та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави;
набрання законної сили рішенням суду щодо такого держслужбовця про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших, передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України, випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб у випадку, передбаченому статтею 32 Закону;
наявність у держслужбовця реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб.

У випадках, зазначених у пунктах 1–4, 6 частини першої статті 84 Закону № 889-VIII, суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити держслужбовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, — у порядку, визначеному статтею 32 Закону № 889-VIII.

Припинення держслужби у зв’язку із закінченням строку призначення на посаду держслужби

У разі призначення на посаду держслужби на певний строк держслужбовець звільняється з посади в останній день цього строку.

У разі призначення на посаду держслужби з укладанням контракту про проходження держслужби держслужбовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

Держслужбовець, призначений на посаду держслужби на період заміщення тимчасово відсутнього держслужбовця, за яким зберігалася посада держслужби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього держслужбовця. У такому разі тимчасово відсутній держслужбовець зобов’язаний письмово повідомити керівника держслужби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.

Припинення держслужби за ініціативою держслужбовця або за угодою сторін

Держслужбовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб’єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Держслужбовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою статті 86 Закону № 889-VIII, в інший строк за взаємною домовленістю із суб’єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов’язків державним органом.

Суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити держслужбовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Припинення держслужби за ініціативою суб’єкта призначення

Підставами для припинення держслужби за ініціативою суб’єкта призначення є:

скорочення чисельності або штату держслужбовців, скорочення посади держслужби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату держслужбовців, реорганізація державного органу;
ліквідація державного органу;
встановлення невідповідності держслужбовця займаній посаді протягом строку випробування;
отримання держслужбовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
вчинення держслужбовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Підставою для припинення держслужби за ініціативою суб’єкта призначення може бути нез’явлення держслужбовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

За держслужбовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов’язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Суб’єкт призначення або керівник держслужби попереджає держслужбовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1¹ частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 суб’єкт призначення або керівник держслужби пропонує держслужбовцю іншу рівнозначну посаду держслужби або, як виняток, нижчу посаду держслужби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Держслужбовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Зверніть увагу! У разі звільнення з держслужби на підставі пунктів 1 та 1¹ частини першої статті 87 Закону № 889-VIII держслужбовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Наказ (розпорядження) про звільнення держслужбовця у випадках, передбачених частиною першою статті 87 Закону№ 889-VIII, може бути виданий суб’єктом призначення або керівником держслужби у період тимчасової непрацездатності держслужбовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок під час звільнення проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

Припинення держслужби у зв’язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін

Підставами для припинення держслужби у зв’язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є:

поновлення на посаді держслужби особи, яка раніше її займала;
неможливість виконання держслужбовцем службових обов’язків за станом здоров’я за наявності медичного висновку, порядок надання якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері держслужби, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною або про обмеження дієздатності особи;
визнання держслужбовця безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;
обрання на виборну посаду до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з дня набуття повноважень;
смерть держслужбовця.

Зверніть увагу! Контрактом про проходження держслужби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення держслужби.

Передача справ та службового майна держслужбовцями

Держслужбовець зобов’язаний до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду передати справи і довірене у зв’язку з виконанням посадових обов’язків майно (далі — майно) особі, уповноваженій суб’єктом призначення у відповідному державному органі. Уповноважена особа зобов’язана прийняти справи і майно.

Факт передачі справ і майна засвідчується актом, що складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою, керівником служби управління персоналом відповідного державного органу та держслужбовцем, який звільняється. Один примірник акта видається держслужбовцю, який звільняється, другий примірник або його копія долучається до особової справи цього держслужбовця.

Якщо через невиконання обов’язку щодо передачі справ і майна, створено істотну загрозу публічним інтересам, особа може бути притягнена до відповідальності згідно із законом.