У трудовому законодавстві визначено таке поняття, як «відсторонення працівника від роботи», яке передбачає призупинення виконання працівником своїх трудових обов’язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством. Відповідно до статті 46 Кодексу Законів про працю України (далі — КЗпП) відсторонення від роботи допускається у таких випадках:

появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
в інших випадках, передбачених законодавством.

Пункт «в інших випадках, передбачених законодавством» може передбачати застосування до працівника норм спеціального законодавства. А саме: відповідно до статті 157 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) у разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин слідчий зобов’язаний її відсторонити від займаної посади. Про відсторонення цієї особи від роботи слідчий приймає постанову. Відсторонення від роботи провадиться з санкції прокурора або його заступника.

Згідно зі статтею 154 КПК відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до підстав, визначених у статті 158 КПК.

Розглянемо на прикладі судового рішення оскарження відсторонення від роботи працівника у зв’язку з підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України. А саме: на прикладі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 визначимо законні підстави відсторонення державного службовця від роботи.

Суть позову та рішення суду

Відповідачем по справі є Головне управління ДФС у Рівненській області.

Позивач: особа, яка займала керівну посаду в органах фіскальної служби.

Суть позову: визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок відсторонення від займаної посади.

Суд першої інстанції, Рівненський окружний адміністративний суд, у задоволенні заявленого позову відмовив.

Апеляційна інстанція. Дослідивши матеріали справи, Апеляційний адміністративний суд дійшов такого висновку.

10.05.2019 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області позивача відсторонено від займаної посади на строк по 04.07.2019 включно у зв’язку з підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

Відповідачем призначено проведення службового розслідування щодо позивача на період з 10.05.2019 по 10.07.2019 (наказ № 1340 від 10.05.2019 «Про проведення службового розслідування»). Відповідно до наказу було створено комісію з проведення службового розслідування, на період проведення якого вирішено відсторонити позивача від здійснення повноважень на посаді.

Далі по справі: «Згідно з листом ГУ ДФС у Рівненській обл. позивача було повідомлено про призначення службового розслідування по факту його затримання за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, та про надання до 03.06.2019 письмових пояснень щодо зазначеного факту; вказаний лист отриманий особисто позивачем 25.05.2019». Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.07.2019 продовжено строк відсторонення підозрюваного від займаної посади на строк по 30.08.2019.

11.06.2019 відповідачем складено акт про відмову від надання пояснень. Також внесено зміни до наказу № 1340 від 10.05.2019, а саме: продовжено термін службового розслідування щодо позивача до 11.09.2019; на період проведення службового розслідування позивача відсторонено від здійснення повноважень на посаді.

Позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, а саме: «надати завірені належним чином копії наказів ГУ ДФС у Рівненській обл., на підставі яких проводилося службове розслідування по факту його затримання. Було надано відповідь з належними копіями завірених документів». Згодом позивачем була запитана така інформація: «належним чином засвідчені копії акта службового розслідування або висновку про результати службового розслідування; завірені належним чином копії документів (наказів, службових записок і т. д.), на підставі яких йому не виплачувалася заробітна плата за травень — серпень 2019 року, а також вказати розмір заробітної плати, яку він міг би отримати за вказаний період, з розшифровкою складових заробітної плати».

Позиція суду щодо оплати праці на період відсторонення

Відсторонення від посади та проведення службового розслідування здійснювалося у зв’язку з оголошенням підозри у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, тому питання оплати періоду відсторонення повинно вирішуватися згідно з Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Факт невиконання позивачем посадових обов’язків, визначених посадовою інструкцією, в силу відсторонення від їх виконання в судовому засіданні позивачем не заперечувався. Крім того, відсутність позивача на робочому місці в період з 10.05.2019 по 30.08.2019 підтверджується табелями обліку робочого часу за травень — серпень 2019 року. Тому цей факт виключає можливість нарахування заробітної плати за вказаний період.

За висновком суду апеляційної інстанції суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову з таких підстав:

проведення службового розслідування (наказ № 1340 від 10.05.2019 «Про проведення службового розслідування»), що було підставою для відсторонення позивача;
продовження терміну службового розслідування на підставі ухвали суду про відсторонення. На період проведення службового розслідування позивача відсторонено від здійснення повноважень на посаді.

Коментар автора: законодавче регулювання цього питання

Згідно з частиною 6 статті 72 Закону України «Про державну службу» відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з частиною 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 КПК.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що державний службовець, який підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, відстороняється від посади на підставі ухвали суду, в якій зазначається порядок її виконання та строк відсторонення від посади, копія якої надсилається для виконання в орган державної влади за місцем роботи підозрюваного або обвинуваченого та яка підлягає негайному виконанню.

Як бачимо, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність відсторонення позивача від займаної посади шляхом видання наказів ГУ ДФС у Рівненській області № 1340 від 10.05.2019 та № 1838 від 10.07.2019.

Щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Це можливо у випадках доведення протиправності відсторонення від роботи. Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв’язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до:

статті 94 КЗпП, статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР заробітна плата виплачується за виконану роботу. Отже, відсторонення від роботи має здійснюватися без збереження зарплати;
частини 4 статті 72 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2012 № 889-VIII у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується в розмірі середньої зарплати час відсторонення від виконання посадових обов’язків.

Але! У разі відсторонення посадової особи на підставі статті 154 КПК за рішенням слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження збереження зарплати не передбачено!